olenka_shch

[Амаль]

Оленька, поздравляю!!! Желаю счастья, крепкого здоровья тебе и твоим близким, и пусть всё о чем ты мечтаешь сбудется!

[Charme]

С Днем Рождения!!! Успехов, здоровья, любви, исполнения желаний, а также всегда иметь возможность поступать так, как хочется тебе!

[Татьяна]

Олечка, с Днем Рождения тебя!!! Будь счастлива

[Gloria]

З Днем Вареннячка, Ольчику!
*ще і тут привітаю

[Jolia]

С днем рождения, Олечка!!!
[spoiler][/spoiler]

[Tigra la Skava]

Олюнчик, маньячечка, поздравляю с Днем Варенья

В День Рождения!!!!! Желаю
Быть Богиней красоты,
Чтоб улыбкой ты сияла,
Чтоб сбывались все мечты!
Чтоб мужчины обожали,
И смотрели тебе в след,
Ведь прекрасней и милее,
В этом мире тебя нет!
[spoiler]
[/spoiler]

[Катнісс]

Кто не помнит, это мой старый ник

Набираю папины стихи, местами плачу, местами улыбаюсь воспоминаниям. Решила поделиться

автор - мой папа, Алексей Щербина

Хочу щоб

Щоб цвіли черешні, груші,
Щоб раділи наші душі,
Щоб цвіли повсюди квіти,
Щоб щасливі були діти,
Щоб всі сіяли, орали,
Діти літом загоряли,
Врожаї були хороші,
Щоб завжди водились гроші,
Досить хліба було, сала,
Веселіше жити стало,
Щоб хвороби нас не брали,
Щоб до ста не помирали,
Щоб знайомі були з кортом,
Молоді займались спортом,
Збереглась навіки мова,
Щоб образи ані слова,
Щоб дощі були, морози,
Щоб від щастя тільки сльози,
Взимку щоб та навесні,
Чули ми свої пісня.
Збереглися наші свята,
Жінки кращі та дівчата,
Щоб концерти були, бали,
Не пустіли клуби, зали,
Щоб лунали пісні, вірші.
Та невже за всіх ми гірші?
У жінок красива “мина”,
Щоб цвіла наша країна.
Хай у цій країні-хаті,
Щоб усі були багаті,
А не так, щоб тільки “вищі”,
Решта бідні, хворі, нищі.
Все, що маєм, перемнеться,
Хтось в державі схаменеться.
Щоб взяли свої акорди,
За свою країну горді.
Не вбивали із-за рога,
Щоб всі вірили у Бога,
Щоби більш подій прозорих,
Не було в країні хворих.
Щоб лунали сміх та жарти,
Піднімали пива кварти,
Щоб зустрітись з добрим сном,
Легко бавитись вином.
Як завжди у всі віки
Сильні, добрі козаки.
Щоб міцнішала держава.
Щоб гриміла наша слава.
Люди! Мусить бути зміна!
Це ж багатая країна.
Знаю, вірю, все це буде!
Не чекайте, добрі люди!


Детство, юность пролетели

Детство, юность мигом пролетели,
Теперь кто семьянин, кто холостой,
И как бы не старались, не хотели,
Не повторить нам юности святой.

Есть радостные дни, а есть капризны,
Но нам их не обнять, не обмануть,
Листаем каждый день страницы жизни
Которых никогда не повернуть.

Шагаем мы со временем на марше,
Порой шаги даются не легко,
Прожил сегодня, завтра уже старше,
А детство, юность ой как далеко.

Не ныть, не плакать, в жизни не сдаваться,
Дорогу жизни посохом пробить,
Встречать рассвет, росою умываться,
Но жить, и обязательно любить.

Мы были одноклассники, студенты,
Ведь жизнь с чвего-то нужно начинать,
Чтоб в жизни чаще были те моменты,
Которые приятно вспоминать.

Живи с мечтами долго, дальновидно,
Живи, чтобы душою не стареть,
В конце пути чтоб не было обидно,
Когда-то, но с улыбкой, умереть!



Муки ревности

С любимым частые разлуки,
Бывает, даже в выходной
Подкрались ревностные муки,
Мне стало трудно быть одной.

Красавец мой, и видный в теле,
Я без него одна в саду
Неужто он в чужой посели.
О Боже, я с ума сойду.

Сказали, был у итальянки,
Что изменяет на ходу.
Порвал мне жизнь он на портянки,
И все равно его я жду.

Так часто едет, улетает,
Нет, все, разлук не допущу,
Увижу, сразу сердце тает
И тут же все ему прощу.

В улыбках, ласках он безмежный,
Он мил и весел, но не льстит.
Обнимет, теплый, добрый, нежный,
Минута встречи — все простит.

Заговорит, ну медом мажет,
Послушать — вроде бы не врет.
Боюсь, и правды он не скажет,
Он так легко меня берет.

Он дорожит работой, бредит,
Мы похмелели без вина.
И вот, опять куда-то едет,
А я опять буду одна.

Ревную в муках, колебаюсь,
Страдаю, мучаюсь, грущу,
А вдруг я все же, ошибаюсь.
Тогда себе я не прощу.

Единый, лучше его нету -
Моя защита, моя бронь,
За ним пойду по белу свету,
За ним и в воду, и в огонь.

Ему прощаю, есть причина,
Бывает жизнь наломит дров,
Он мой единственный мужчина,
Он моя первая любовь.

Добавлено спустя 7 минут 29 секунд:

про маму...

Ревнивий чоловік

Колись, ще змолоду влюбився.
Вона, як квіточка цвіла.
Ходив, страждав, за неї бився —
Найкрасивішою була.

В житті веселі та завзяті,
Нас не ляка життєва лють.
Та тільки ревнощі ті кляті
Моє життя завжди псують.

Не можу я не ревнувати -
Вона не палить та не п'є.
Моя дружина — тричі мати,
Але все кращою стає.

У колективі веселиться.
Її запросять на танок,
Не можу я на це дивиться,
Ревную навіть до жінок.

Помітно, трохи посивіла,
Як завжди, все в руках горить.
Вона ще більш покрасивіла,
Побачу з ким, можу здуріть.

Колись побачила, журила:
Це ж сором — є у нас онук!
Скоріше б ти вже постаріла,
Та я позбавився тих мук.

Весела завжди та охоча,
На неї кожен погляда.
Занадто вже вона жіноча,
Ти моє щастя, та біда.

Так буде, мабуть до остання,
Тож заспокойся хоч на мить.
Що це? Хвороба чи кохання?
Не можу цього зрозуміть.

[TeTRa]

Ой, какое прекрасное стихотворение про маму

[Катнісс]

Береза та луна

Росте у берези береза,
Їй посміхається луна,
А я не п'ю та не твереза.
Чому я до цих пір одна?

Здається, гарна, добра, здібна
Та серед подруг не дурна.
Невже нікому не потрібна?
Чому я все ж таки одна?

А є один, я так кохаю,
Високий, нарний та стрункий,
Та тільки того він не знає,
Що в моїх мріях він вже мій.

І все ж, зійшлись кохання муки,
Я опустила очі вниз,
Він ніжно взяв мене на руки,
Та й під березоньку заніс.

Від щастя я закрила очі
І не перечила йому,
А він кохав мене до ночі,
Вже ж як, не скажу нікому.

Є свідки той кохання ночі,
Моя березка та луна.
Тепер усім казати хочу,
О, це я зовсім не одна.

Я не забуду це довіку,
Я вже від щастя без ума.
Як добре мати чоловіка,
Як тяжко, як його нема.

Моя берізонька зраділа,
Бо поруч вже росте дубок.
А я синочка народила,
Рости дубок, рости синок



1999 р.

Добавлено спустя 38 минут 28 секунд:

Чудова мова

Колись попав на Україну
Тож мабуть, треба так було.
Так просто, ні, не за провину,
Куди ж це мене занесло.

Почув чуже, не рідне слово.
Що розумію, а що ні.
Якась вона чудова мова,
А все ж, сподобалась мені.

З людьми став більше зустрічатись,
Все більше мова до душі,
Бажання вчитись та навчатись,
Нарешті, вже пишу вірші.

Я їжджу селами, містами,
Така вже доля взагалі.
Побачиш часом цілі драми,
А особливо, у селі.

Село, як завжди, це природа,
Тут інше сонечко пече.
Поспілкуватись є нагода,
Маленька річечка тече.

Город, садочок біля хати,
Ранкові зорі навесні,
Співають ввечері дівчата.
Які чудові тут пісні.

В дворі копиці сіна, дрова,
і живність тут на всі смаки,
Та відрізняється тут мова,
І люди трошки не такі.

Побув, побачив, їду далі,
Повсюду різнії шляхи.
Є не витримують моралі.
Є тяжкі, брудні і глухі.

Де б не носило, де не буду,
Можливо, в формі на плацу,
Я рідну мову не забуду,
Пишаюсь тим, що знаю цю.

Дніпро

Де прикрі, де пологі схили,
Де тихе, де бурлить нутро,
Якісь високі, темні хвилі.
Чому сердитий мій Дніпро?

Над ним холодний вітер дує
Всі ці останнії роки,
Та як колись вже не годує,
Дівчат не водять парубки.

Чому ти, “діду”, розгнівився?
Де твоя щедрість, доброта?
Чому “щетиною” покрився?
Чи то родина вже не та?

Чи не годують тебе річки?
Невже в них бруд тече та гниль?
Твої ріднесенькі сестрички
Тобі приносять тільки біль.

Весела пісня не лунає,
Ти повний, але ж пустота,
Той бруд тебе вже не минає.
Чи сила в тебе вже не та?

Збери до гурту сильні течі,
Брати та сестри теж зберуть,
Розправ свої могутні плечі
Та скинь із себе гниль і бруд.

І звідусіль чистенькі води,
Тож буде штиль тобі хутром,
Річковий “батько” від природи,
Весела пісня над Дніпром.

2001 р.



Чому одна?

Роки минають, я одна
Плету щоранку довгі коси.
Для чого знов іде весна?
Якщо в душі постійно осінь.

Бажання маю та мету.
Життя іде, куди не гляну,
Візьми хто, поки я цвіту,
Боюсь, одна колись зав'яну.

Тож гарна зовні та в душі,
Когось приборкати не в змозі,
Серед людей, та як в глуші,
Живу, як вишня при дорозі.

Тож доведи хто до пуття,
Як вже я мріяла, хотіла,
Втручайся хто в моє життя!
Щоб вже душею я зраділа.

Не хочу чаю я, вина,
Стелю на ніч духмяну постіль.
Не сплю ще довго, бо одна,
В душі моїй все та же осінь.



Дід та баба у селі
(байка)

Живем з бабой у селі,
Є худоба, свині,
Ніде в світі не були,
Крім своєй хатини.

Обробляємо свій клин,
Є що пити, їсти,
Є дочка у нас та син,
Мешкають у місті.

Заб'єм, часом, кабанця,
Як би не крутили,
Та нема тому кінця,
Щоб ми з бабой з'їли.

Так завжди воно бува,
Що там вже ділити,
Мені з бабой голова,
Все, що краще — діти.

Якось чув, що є шашлик,
Кажуть, дуже смачний,
Проковтнеш бува язик,
Якщо необачний.

А я чула від Бурди,
Дав він порятунок,
Тут не довго до біди,
Тяжкий він на шлунок.

Хотів знати все-таки,
Скажи-но, старуха,
З чого роблять шашлики,
З рила, чи то з вуха?

Десь тварина є така,
Я не знаю нині,
Накидай, дід, башлика,
Ходи порать свині.

Доживаю я свій вік,
Є овечки, бджоли,
А ось, що таке шашлик,
Не взнаю ніколи.
1999 р.
Горілка!

Всім горілочка смачна,
П'ють її як воду,
Захопила світ вона
З Заходу до Сходу.

Вона всьому голова.
Пив козак, наш пращур.
Їй поганой не бува -
Добра та ще краща.

П'ють від холоду, від спеки,
П'ють круті бандити,
Росіяни, турки, греки,
Навіть малі діти.

П'ють дівчата та жінки,
Нація вже гине,
Сожнуть ніжки та “бруньки”,
Де ж там до дитини?

Наробила це вона,
Був військовий вчинок -
Пуск ракети з бодуна
Мешканцям в будинок.

Люди думали — війна!
Ціль жива розбита,
Оце робить все вона,
Клята оковита.

П'ють дорослі, молоді,
Спирт, горілку всяку,
Де поглянь, де не піди,
П'ють, як з переляку.

П'є народ — зійшов з ума,
Робляться, як звірі.
Ця горілка, як чума,
Хто не знає міри.

Оковита все ріша,
Ломить дрова-гілки,
Та не склав би я вірша,
Щоб не пив горілки!

[~Kvitka~]

Катнісс, под стихотворение про водку так и просится зажигательный народный мотив.)

[Катнісс]

~Kvitka~,
я почитала, так смеялась я от него еще ни разу не слышала этот стих))

[Alenchik]

Катнісс, замечательные стихи!

[Bona Fide]

Катнісс, не, я не знала, что это твой ник. Думала, что кто-то новенький появился.

Стихи, просто, отвал башки. Такие простые, понятные, жизненные и душевные. Почитала с огромным удовольствием!

[Катнісс]

Alenchik, Bonya, спасибо, девочки!
обязательно передам папуле, и еще потом выложу! он умничка у меня, оооень много написал

[Misterium__Stacie]

Катнісс, какие замечательные стихи Сразу так тепло на душе стало!